Служба у справах дітей Шосткинської міської ради
Прийомна родина
Прийомна сім’я є однією з форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, що втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, потребують родинного тепла і виховання.
Держава визначила важливе завдання забезпечити належні умови для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Над досягненням цієї мети працюють Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту і Державний департамент з усиновлення і захисту прав дитини спільно з мережею Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та іншими органами влади.
Прийомна сім’я – це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.
Порядок прийому дітей в сім’ї встановлено Постановою Кабінету міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року "Про затвердження Положення про прийомну сім’ю".
Ті, хто взяли дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти – прийомними дітьми.
Яка різниця між усиновленою і прийомною дитиною?
Усиновлена дитина приймається в сім’ю на правах біологічної дитини з усіма правовими наслідками, а в прийомну сім’ю – до досягнення ними повноліття (18 років) або ж до закінчення ними навчання, але не пізніше 23 років.
За цього сімейних правовідносин між прийомними батьками і прийомними дітьми не виникає.
За вихованцями зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Це передбачає збереження за дитиною раніше призначених аліментів, пенсій та інших державних виплат.
Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей (відповідно до механізму єдиного фінансового забезпечення "гроші ходять за дитиною".
Яка різниця між дитячим будинком сімейного типу і прийомною сім’єю?
В дитячий будинок сімейного типу влаштовується від 5 до 10 дітей. Батькам-вихователям надається додаткова житлова площа, а робота з виховання зараховується до трудового стажу.
В прийомну сім’ю можна взяти дитину, вражену ВІЛ-інфекцією, тоді як до ДБСТ це неможливо.
Влаштування дитини з таким діагнозом потребує від прийомних батьків проходження відповідної підготовки.
Де можна пройти підготовку ?
Цю підготовку здійснюють обласні Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання. Тобто, Вам необхідно звертатися в районний Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Якщо Ви вирішили прийняти дитину в сім’ю.
Вам необхідно подати заяву про бажання створити прийомну сім’ю до служби у справах дітей районної державної адміністрації. Райдержадміністрації вповноважені приймати рішення про утворення прийомної сім’ї.
В обласному Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді пройти спеціальне навчання і отримати довідку про це і рекомендацію Центру.
Зареєструватися в службі у справах дітей за місцем проживання як потенційним прийомним батькам та отримати висновок про можливість створення Вами прийомної сім’ї.
Хто і де допоможе потенційним прийомним батькам підібрати дитину на влаштування в сім’ю?
Допомогу в підборі дітей та налагодженні контактів з ними вам надасть служба у справах дітей, яка співпрацює з відділами освіти та відділами охорони здоров’я (головними лікарями центральних районних лікарень), соціальні працівники Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, адміністрація закладів, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.
Дітей можна брати на виховання з державних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського виховання, - з дитячих будинків, будинків дитини, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, притулків для неповнолітніх, лікарень, центрів соціально-психологічної реабілітації.
Після проходження навчання і реєстрації у службі у справах дітей Ви ознайомитесь з банком даних на дітей і поступово визначитеся з взаємо добором дитини. Ви будете відвідувати установу, в якій перебуває дитина, встановите з нею контакт. Районна державна адміністрація прийме рішення про створення прийомної сім’ї, і дитина стане членом Вашої родини.
Зверніть увагу, що у дитини має бути підтверджений статус сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування. Документи на влаштування дитини у сім’ю безпосередньо готуються службою у справах неповнолітніх.
Які саме документи прийомні батьки повинні мати на дитину, яку вирішили взяти в сім’ю?
На кожну дитину, яка передається у прийомну сім’ю, місцеві органи виконавчої влади зобов’язані видати такі документи:
- рішення органу виконавчої влади - районної державної адміністрації чи районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації або міськвиконкому - про направлення дитини у прийомну сім’ю;
- свідоцтво про народження дитини;
- висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
- довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;
- довідка про наявність та місцеперебування братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
- пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.
Які документи потрібно подати до органу, який приймає рішення про утворення прийомної сім’ї?
Вам потрібно підготувати і передати в міську раду наступні документи:
- заяву про утворення прийомної сім'ї;
- копії своїх паспортів;
- довідку про склад сім’ї (форма №3);
- копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);
- довідку про стан Вашого здоров’я та членів сім’ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);
- довідку про доходи потенційної прийомної сім'ї;
- довідку про проходження навчання кандидатів у прийомні батьки і рекомендацію Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
- нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з Вами, на утворення прийомної сім’ї;
- висновок служби у справах дітей за місцем проживання про можливість створення Вами прийомної сім’ї.
Кандидатури у прийомні батьки та кандидатури дітей, які передаються на виховання, погоджуються з органами опіки та піклування, тобто, виконавчим комітетом місцевих рад.
Хто може стати прийомними батьками?
Прийомними батьками може стати як подружжя, так і особа, що не перебуває в шлюбі, працездатного віку. До 2006 року дозвіл на утворення прийомної сім’ї мали лише подружні пари.
Ви маєте мати не менший, ніж встановлений законодавством рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) на кожного члена сім’ї, якщо обчислювати його сукупно середньомісячно. Він обчислюється за останні шість календарних місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї.
Особи, які виявили бажання стати прийомними батьками, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.
Слід враховувати, що коли хоча б один із прийомних батьків не пройшов курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки; визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним; позбавлений батьківських прав; чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних прав за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення прийомної сім’ї.
Існують також обмеження для кандидатів у прийомні батьки за віком. Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. Влаштування дітей у прийомну сім’ю розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою, щоб повторно не травмувати психіку дитини. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.
Також на заваді створенню прийомної сім’ї можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних прийомних батьків (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).
Відповідні вимоги висуваються і до членів родини прийомних батьків. Якщо з Вами на спільній житловій площі мешкають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, то Вам буде відмовлено у створенні прийомної сім’ї.
Чи буде хто допомагати прийомним батькам у їх новій ролі?
Держава надає постійну соціальну підтримку прийомним сім’ям.
Для здійснення соціального супроводження за прийомною сім'єю закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який не рідше, ніж раз на п’ять років проходить спеціальну підготовку за програмою.
Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надаватимуть Вам комплекс правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування Вашої прийомної сім'ї.
Обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо періодично, але не рідше ніж раз на два роки, будуть Вас навчати, щоб підвищити виховній потенціал Вашої сім’ї.
Якщо Ви взяли в родину дитину з ВІЛ, не рідше разу на рік Ви будете проходити спеціальне навчання з догляду за такими дітьми за програмою відділів у справах сім'ї, дітей та молоді разом із закладами охорони здоров’я.
Яких прав та обов’язків набувають прийомні батьки?
Вони несуть персональну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей, а також – за дотримання принципу конфіденційності інформації щодо ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією.
Якщо у Вас в родині виховуватиметься ВІЛ-інфікована дитина, за Вашим бажанням лікувально-профілактичні заклади будуть здійснювати щорічне медичне обстеження не лише її, але й Ваше.
Як відбувається припинення функціонування прийомної сім’ї?
Якщо у прийомній сім’ї виникнуть несприятливі умови для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), або Ви не будете виконувати обов’язки щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, буде порушуватися схеми антиретровірусної терапії дитини, або ж дітей повернуться рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю) чи дитина досягне повноліття або Ви – пенсійного віку, то договір буде розірвано.
У разі припинення дії договору сім’я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, - органом місцевої виконавчої влади на підставі висновку закладу охорони здоров’я), який вживає вичерпних заходів до запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.
Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служби у справах дітей.
А яке фінансове і матеріальне забезпечення прийомних сімей?
Починаючи з 1 січня 2006 року фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету.
Раніше прийомні батьки не отримували додаткових коштів від держави. Запровадження єдиного механізму "гроші ходять за дитиною", розробленого Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту і Державним департаментом з усиновлення і захисту прав дитини, дозволило всім дітям з відповідним статусом в прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу отримувати соціальну допомогу, а прийомним батькам і батькам-вихователям -- грошове забезпечення.
Раніше на державному утриманні перебували лише вихованці державних закладів.
Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.
Прийомним батькам виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового забезпечення визначається і затверджується Кабінетом Міністрів України. Зараз він становить 35% від розміру соціальної допомоги на дитину. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення прийомних батьків.
Місцеві відділи у справах сім’ї, дітей та молоді щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення прийомних дітей у дитячих оздоровчих закладах. Прийомні діти, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до спеціалізованих санаторіїв органом, який прийняв рішення про утворення прийомної сім’ї.
Чи можуть прийомні батьки отримувати додатково благодійну допомогу?
Так, прийомній сім’ї може надаватися матеріальна, фінансова та інша благодійна допомога підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями, фондами, фізичними особами.
Хто здійснює контроль за діяльністю прийомної сім’ї?
Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім'ї на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції.
Прийомні батьки обов’язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.
